Сім'я як соціально-психологічний феномен

Сім'я є одним з найважливіших соціальних інститутів, що вимагає постійного наукового вивчення та супроводу. Це допомагає, по-перше, мати уявлення про реально існуючий стан внутрішньосімейного життя і його зовнішні зв'язки, по-друге, прогнозувати його розвиток, надавати необхідну допомогу, координувати його взаємодію з іншими соціальними структурами держави. Нова сучасна ситуація неминуче позначається і на сучасній сім'ї. Високий рівень розлучень, тенденція консенсуального співжиття роблять актуальним пошук шляхів стабілізації сім'ї та відповідного підходу до її вивчення. Процес трансформації сучасної сім'ї як соціального інституту супроводжується тривожними ознаками її дезорганізації - збільшенням кількості розлучень, сімейно-побутових порушень, зниженням рівня народжуваності, послабленням виховного потенціалу сім'ї, неврозами тощо. Це дає підстави стверджувати, що стан сучасної сім'ї кризовий. Безумовно, зміцнення сім'ї багато в чому залежить від її соціально-економічної, правової захищеності. Водночас причини окремих сімейних проблем часто криються або в особливостях сімейного спілкування, або в індивідуальних характеристиках членів сім'ї, тобто мають психологічний характер.

Далеко не завжди в основі вибору потенційного шлюбного партнера та вступу до шлюбу лежить кохання. Нерідко людина робить свій вибір, розраховуючи, що партнер врятує її від матеріальної залежності або душевного дискомфорту, вирішить її проблеми, вважаючи, що кохання - це не головне. Згідно досліджень американських психологів (С. Стернберг, 3. Рубін та ін.) такі стосунки з самого початку приречені, вони не будуть задовольняти жодного партнера, тому що саме кохання сприяє створенню оптимального довготривалого союзу . Міжособистісні взаємини, серед яких шлюбно-сімейні стосунки посідають центральне місце, складають психологічний простір життєвого світу особистості, визначаючи якість життя людини, обумовлюючи її суб'єктивне відчуття задоволеності собою та іншими. Саме шлюбно-сімейні стосунки забезпечують задоволення багатьох особистісних потреб, фрустрація яких призводить до викривлення у розвитку особистості та внутрішніх конфліктів, що роздирають людину зсередини.